Викрадення дитини одним з батьків

     На даний час в нашій країні досить гостро стоїть питання батьківського кіднепінгу. Ситуацій, коли через відсутність згоди між батьками один з них відбирає (викрадає) свою дитину у іншого, навіть при наявності рішення суду про встановлення місця проживання дитини не з ним, значно збільшилось за останні роки.

     Відповідальності за такі дії нашим законодавством не передбачено. Статтею 162 Сімейного кодексу України передбачені лише правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини у виді повернення її за місцем проживання та відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди, завдану тому з батьків, у кого відібрано дитину.

     Викрадення дитини може згодом призвести до жахливих наслідків, формування в неї синдрому відчуження, несприйняття того з батьків, хто проживає окремо від неї. Відчуження одного з батьків другим – це психологічне насилля над дитиною.

     В Україні немає ефективних механізмів боротьби з явищем викрадення дитини одним із батьків та подолання явища відчуження одного з батьків через:

• відсутність норм у законодавстві, які б криміналізували вказану протиправну поведінку;

• відсутність програм, які б дозволяли соціальним працівникам, психологам працювати з дитиною з метою подолання негативних психологічних наслідків викрадення її одним із батьків.

      Нормами ст. 161 Сімейного кодексу України передбачено, що в тих випадках, коли батьки, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

     При цьому, під час вирішення такого спору беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Дитина, яка досягла чотирнадцятирічного віку сама визначає з ким із батьків буде проживати.

     Слід зазначити, що наразі збільшилась кількість ситуацій, коли суд ухвалює рішення про проживання дитини з батьком через аморальну поведінку їх матері (зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, тощо).

     У провадженні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області за період з 01.01.2023 року по 01.05.2024 рік перебувало 20 справ про визначення місця проживання дитини. За сімома позовними заявами вимоги були задоволені, на підставі наданих доказів, п'ять заяв направлено за підсудністю до належних судів, три заяви ще перебувають на розгляді, решта — залишені без розгляду, повернуті чи відмовлено в задоволенні вимог по досягненню дитиною 14-річного віку.

     Для уникнення таких ситуацій, коли один з батьків незаконно відбирає та утримує дитину необхідно запровадити відповідальність (адміністративну, кримінальну тощо) за викрадення дитини одним із батьків, удосконалити механізми задля ефективного виконання судових рішень, які стосуються визначення місця проживання дитини або відібрання дитини, запровадити програми, які б дозволяли соціальним працівникам, психологам проводити роботу з дитиною, спрямовану на подолання негативних психологічних наслідків викрадення її одним із батьків; реагувати на випадки прояву в дитини «синдрому відчуження одного з батьків», який є результатом прямих або опосередкованих маніпуляцій одного з батьків щодо другого з батьків.